Фрагмент заседания языкового кружка на тему «Імен таємнича влада» (6 класс)

Імен таємнича влада
Фрагмент засідання мовного гуртка «Цікава етимологія » (6-ті класи)

Мета: розповісти учням про значення імені в житті кожного з нас, історію виникнення і побутування імен, походження та зв’язок з історією народу; виховувати у гуртківців гордість за свій народ, почуття людської гідності.
Обладнання : виставка книжок з даної теми, вислови про значення імен

Нема нагороди більшої, ніж ім’я,

Нема скарбу дорожчого над життя.

Бережи це.

Расул Гамзатов

І.Слово вчителя:

У безкінечному ряді живих істот людина наділена одним незвичайним правом: вона, і тільки вона, має привілей вибирати наймення – собі, дітям своїм, усьому навколишньому, містам, селам, річкам, звірам, рослинам…

- А хто знає, як називається наука, яка вивчає систему особових імен?

Повідомлення гуртківця - 1:

Наука антропоніміка (від грецького антропос – що значить людина і оніма – ім‘я) – частина великої науки, яка вивчає лише особові імена (індивідуальні імена, імена по батькові, прізвища, прізвиська, псевдоніми тощо). Але антропонімія є частиною більшої науки про власні імена взагалі – ономастики, куди входять, крім антропонімії, географічні назви, найменування космічних об’єктів, назви літературних персонажів, клички тварин, марки машин тощо)

Вчитель:

Ім’я, яке дають нам при народженні, - нехай випадкове, нехай не дуже вдале, нехай навіть нелюбе – міцно приростає до нас на все життя, стає невіддільним, зливається з нами. Але імена, які ми маємо на сьогодні, виникли не відразу: вони пройшли довжелезний шлях становлення, розвитку, змін. (Під час прослуховування повідомлень всі присутні заповнюють кросворд,у якому зашифроване ключове слово заняття-ІМ'Я)

Сучасними дослідженнями встановлено, що вже в кам’яному віці люди мали імена. У процесі суворої трудової діяльності у людини виникла потреба сказати щось іншим людям, а значить і необхідно якось їх виокремити.

Імена кожного роду за родового ладу були його власністю і не могли вживатися в інших родах того ж племені. Не могло бути також двох людей з однаковим ім’ям. Якщо імен не вистачало, їх можна було позичити в іншого роду. Після смерті людини, яка мала це позичене ім’я, його слід було повернути сусідам.

Ім’я вважалося частиною людини, точніше найтаємничішого і найціннішого в людині – її душі. Тому його слід всіляко оберігати, ховати від злих сил, цінувати. Люди мислили, мабуть, так: оскільки ім’я людини можна відділити від неї, як можна відділити волосся чи нігті, значить, можна цю часточку також використати для того, щоб нашкодити їй.

Повідомлення гуртківця -2:

Постійний страх за себе, а особливо за свою новонароджену крихітку був таким великим тому, що в уяві тогочасних людей їх оточувала безліч різної нечисті, яка селилася в лісах, угорах, у річках та озерах, на болотах і навіть у житлах людей. До яких тільки хитрощів не вдавалися тогочасні батьки, аби захистити себе і свою дитину від усього злого! Найпростішим було – якомога рідше промовляти ім’я людини. Тому в день Нового року грузини намагалися не називати нікого іменами; у абхазців чоловік ніколи не називав дружину її справжнім ім’ям; у Китаї ніхто не смів промовити вголос ім’я імператора (тому в історію вони ввійшли під «несправжніми» іменами). У багатьох народів не можна було вимовляти імені мужчини, який пішов на полювання або на війну. З часом причини появи цих забобонів забулися, з’явилася традиція.

Досить довго трималося й своєрідне табу на імена: люди вірили, що через ім’я можна передати дитині певні якості тієї людини, яку звуть цим ім’ям. Довгий час вірили, що коли дитині дати ім’я когось із відомих у місті чи селі людей – п’яниць, злодіїв, ледацюг – то й дитина виросте такою ж. Звідси – намагання дати дитині ім’я хорошої, достойної людини. Мабуть, так поступово вкорінювалась традиція, яка жива й сьогодні –називати дитину на чиюсь честь.

Повідомлення гуртківця - 3:

Із введенням християнства церква стала активно втручатися в усі прояви життя, поступово витісняючи з нього язичницькі обряди і звичаї. Велику увагу церковними приділяли наданню дитині при народженні християнського імені, вважаючи це способом прив’язати людину через ім’я до релігії. Усі ті імена, які жили серед населення до введення християнства, були оголошені «неправильними», язичницькими; «правильними» вважалися лише ті із них, що були записані в церковних Святцях (календарях).

Нові імена, як і нова віра, були чужими, незрозумілими, приживалися вони з великими труднощами. Документи свідчать, що східні слов’яни звичайно мали по два імені – одне християнське, а друге – старе, дохристиянське.

Наші предки, як і інші народи, вірили, що душа людини тісно пов’язана з її ім’ям. Церква і це взяла собі на озброєння, твердячи, що в нехрещеній дитині немає душі, а охрещена дитина потрапляє під покровительство свого святого патрона. Спочатку вимагалося давати ім’я того святого, у день якого вона народилася. Пізніше можна було вибирати будь-яке ім’я від першого до восьмого дня народження дитини. Ще пізніше батьки мали право вибирати будь-яке ім’я, наявне в церковному календарі. До календарів увели навіть імена найвідоміших слов’янських князів – Олег, Ольга, Борис, Гліб, Володимир, Мстислав, В’ячеслав, Святослав, Всеволод, Людмила, Ростислав, Мечислав, Владислав). Але такі імена як Рогніда, Лада не ввійшли.

Для того, щоб мати найбільшу кількість святих-оборонців, дітям могли давати декілька імен. Наприклад, Юлій Цезар насправді був Гай Юлій Цезар Октавіан Август. Художник Пабло Пікассо офіційно звався Пабло Дієго Хозе Франциско де Паула Хуан Непомукено Кріспін Кріспіано де ла Сантісіма Трінідад Руїз і Пікассо. Богдан Зиновій Хмельницький.

(Під час повідомлень всі присутні заповнюють кроссворд)

ІІ. "Що означає ім'я".

Вчитель:

А тепер давайте перевіримо наскільки ви знаєте значення імен.Кожній групі(всього три групи) я пропоную імена і купу карток із значеннями цих імен.Ваша задача згрупувати правильно ім'я та значення.

(Закінчивши виконання, учні зачитують зібрані варіанти ,попередньо відмітивши у контрольному листі з відповідями,що у них поспівпадало)

ІІІ.Гра "Вгадай ім'я".

В кожній групі учні вибирають людину ,ім'я якої загадуюють(характеристиками імені чи у вигляді сенкану).Дві інші групи повинні вгадати.

Всім учасникам заохочувальні нагороди(іменні листівки з фото)

ІV.Заключна частина.

Вчитель:

Сьогодні ми спостерігаємо, як повертаються старі, давно забуті імена, які були в ходу в ХIХ - початку ХХ століття. Тепер все менше дивуєшся, спостерігаючи, як у пісочниці поруч з Настею, Сашкою (частіше дівчинкою, а не хлопчиком), Максимом сидять Антоніна та Платон, а навпроти у візках мирно сопе Тимофій і Прохор.Якщо такі імена самі по собі можуть комусь здатися «древніми», то поєднання з ім’ям по батькові робить їх «надсучасними».

Учень

Провівши певну дослідницьку роботу по школі ,наші гуртківці з'сували,що таких "надсучасних" поєднань значна кількість.

Наприклад:

Шахайдулін Армад Віталійович(1В)

Крістов Азар Юрійович(1Г)

Собко Амадей Вадимович(7А)

Костікова Даніелла Олександрівна(7Б)

Куценко Еміль Олегович(7Г)

Хандуріна Сабіна Павлівна(2А)

Книр Лія Валеріївна(4Б)

Трухіна Капітоліна Олегівна(6Б)

Вчитель:

Яке глибоке щастя - жить,

Буть гідним імені людини ...(М.Рильський)

- БАЖАЮ ВАМ БУТИ ГІДНИМИ СВОГО ІМЕНІ!ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!

Кросворд

1.У якій країні на Новий рік не називали нікого іменами?(Грузія)

2.Наука, яка вивчає систему особових імен? (антропоніміка)

3.Що вважалося частиною душі людини?(ім'я)

4.У якій країні чоловік не називав дружину її справжнім іменем?(Абхазія)