Контрольна робота «Які професії я вважаю найважливішими»

Контрольна робота.  Твір на тему: «Які професії я вважаю найважливішими.»  7 клас  українська мова.

Мета:вчитись писати твори,висловлювати свою думку,обґрунтовувати її,формувати уміння і навички вірно будувати текст,розвивати логічне мислення,пам`ять,мовлення.

Виховувати інтерес до правильного вибору майбутньої професії.

Хід уроку.

Організаційний момент.

Оголошення теми та мети.

Інструктаж до виконання контрольної роботи.

Читання вчителем зразків творів.

Які професії я вважаю найважливішими.

"Усі професії хороші, треба лише вибрати на свій смак", – приблизно так стверджував поет Володимир Маяковський. Питання професійного вибору постає перед кожною людиною – раніше чи пізніше. Ось тут треба не впіймати ґаву: помилка може зіпсувати ціле життя.

Хоча всі професії важливі, але й серед важливих є найважливіші. Цього ніхто не буде заперечувати. Власне, я вважаю найважливішими професії лікаря й учителя.

Лікар є тим, хто чатує на межі життя й смерті, аби врятувати людське життя. Час показує, що професія лікаря, незважаючи ні на які матеріальні труднощі в медицині взагалі, була й залишається дуже почесною й шанованою в суспільстві. Багато існує різновидів лікарської діяльності, але всі вони поєднані красою й величчю цього благородного труду. Учитель – це чарівник, який владен змінювати майбутнє на власний розсуд. Якщо сьогодні він вдало посіє зерна доброго, розумного, вічного, то років за десять зійдуть колоски розуму, людяності, любові. Проте коли вчитель недбало поставиться до своїх обов'язків, результати можуть бути зовсім протилежними.

Обидві найважливіші у світі професії вимагають від людини бути зібраною, мудрою, наполегливою. Дуже погано, що в наш час і лікар, і вчитель знаходяться десь на узбіччі загального плину життя. Донедавна держава ставилася до них мало не з презирством. Але зараз є певні зрушення на краще. Здається, високі керівники теж зрозуміли, які професії у світі найважливіші.

 Вибір професії 
      Рушай же з вірою до правди напрямки. 
     Л. Верлен 
       Вибір професії — це велика відповідальність. Відповідальність перед батьками, перед суспільством, та найголовніше — перед собою. Відповідальність перед собою, мабуть, найважливіша, і полягає вона в тому, щоб обрати саме свій шлях і ним йти. Бо тільки сама людина може побачити, до чого в неї більший хист, до чого відчуває вона покликання. Кожен відчуває, що йому легше «дається» і, отже, чому зможе присвятити життя. І тут найважливіше — не схибити. 
     Іди своєю дорогою, і нехай люди говорять, що завгодно. (Дайте). 
     Я вже обрав майбутню професію, керуючись при цьому багатьма чинниками, але головним із них був той, що до цього діла я відчуваю своє покликання. Мені завжди були небайдужі долі людей, як моїх близьких, так зовсім сторонніх, для мене завжди багато важили такі поняття, як «чесність», «справедливість», «права людини». Саме тому я обрав для себе професію юриста та збираюся після здобуття вищої освіти бути адвокатом. Чому саме адвокатом? Тому що саме працюючи на цій ниві, як я вважаю, я зможу дати найбільшу користь людям. Хочу зазначити, що в мене навіть не було сумнівів щодо того, щоб пов'язати свою долю з юриспруденцією, але постало питання щодо обрання спеціалізації. І я вирішив стати саме адвокатом (а не, наприклад, прокурором або суддею) ось чому: я хочу захищати людей, виправдовувати їх вчинки, хоч якими б вони не були. Адже яким би бридким чи навіть протизаконним не був вчинок, були якісь причини, які призвели до нього. І саме з'ясуванням цих причин я буду займатися як адвокат. При цьому я буду керуватися Законом, який створила наша держава і у якому сподіваюся знайти відповіді на питання, які будуть поставати переді мною у процесі роботи. 
     Закон — це союз просвітництва та сили: друге у подібний союз приносить народ, перше — уряд. (Антуан де Ривароль). 
     У своєму житті я неодноразово стикався з такою ситуацією: людину звинувачують у чомусь, а вона не в змозі довести свою невиновність. Саме для того і існує професія адвоката, щоб доводити невиновність людини або її непричетність до якогось злочину. У моєму розумінні, неможливо уявити собі жахливішу ситуацію, ніж таку: людину засуджують до тюремного ув'язнення через щось, чого вона не робила. Адже відомо, що такі випадки є, і вони не поодинокі. Причини можуть бути різними: бажання справжнього винуватця «підставити» саме цю людину; лінощі, недбалість або підкупність міліції, яка не стала довго шукати та розбиратися «хто винен»... 
     Саме у цьому бачу я своє покликання: домогтись звільнення людини у випадку її невиновності або (якщо судять «за діло») з'ясувати витоки поведінки та вчинків, знайти пом'якшуючі обставини (які, я впевнений, є у кожному випадку) та досягти зменшення покарання. 
     Звичайно, я розумію, що беру на себе величезну відповідальність, тому що у будь-якому випадку необхідно зберегти об'єктивність та докласти максимум зусиль та винахідливості для захисту свого підопічного, людини, яка довірила мені свою долю (адже адвокату, як і лікарю, і священику, люди розповідають все, бо. можуть не боятися, що це стане відомо ще комусь). 
     Мені стає світло на душі, коли подумаю, скільком людям я допоможу. Хочу років за двадцять сказати, оглядаючись на своє життя: «Я не помилився у виборі професії!» 

Виконання роботи.

Підсумок.

Зачитування творів.