Статья «Слово Кобзаря — джерело невмирущого духу»

 Кравцова Наталія Георгіївна

Вчитель української мови та літератури

МЗЗ «Тираспольська середня школа № 3

iм. А.П. Чехова»

Слово Кобзаря – джерело невмирущого духу.

У статті ставиться завдання розглянути велич і безперечність геніальності великого українського Кобзаря, який зробив неоціненний внесок у духовну скарбницю людства, створив ґрунт для формування сучасної літературної мови.

Ключові слова: українська культура, народний поет, літературна мова.

The word poet – source of the immortal spirit.

The article seeks to examine the greatness and undisputed genius of the great Ukrainian Kobzar, who made an invaluable contribution to the spiritual Treasury of humanity, paved the way for the formation of the modern literary language.
Key words: Ukrainian culture, the national poet, a literary language.

Змінюється покоління, змінюються соціальні ідеї, але у наш час слово великого Кобзаря живе серед нас. Про геніального письменника, талановитого художника та обдарованого гравера Т.Г. Шевченка так багато сказано та написано, що створюється враження, що ми все знаємо про його біографію, все розуміємо в його творчому доробку. Але це лише ілюзія. Немає на світі українця, який би не знав на пам’ять хоча б декількох рядків з поезії безсмертного генія українського народу, який зробив неоціненний внесок у розвиток і становлення української літератури.

Творчість великого Кобзаря пройнята безмежною любов’ю до рідного краю талютою ненавистю до гнобителів і ворогів українського народу.

Кобзар одним з перших в українській літературі виступив як грізний суддя всього кріпосницького ладу, як ворог царизму та поміщиків. У його творах репрезентується новий позитивний герой – борець проти несправедливості, проти поміщицького ладу, борець за волю та щастя українського народу.

Творчість видатного народного поета збагатила в рідну літературу розмаїттям нових тем і жанрів, прилучила її до кращих досягнень світової літератури. Т.Г. Шевченко синтезував структуру української літературної мови, яка стала міцним ґрунтом сучасної мови, стала нормою та зразком для всіх письменників того часу.

Уявити Україну без Кобзаря не може жоден українець. У своїх віршах він випромінював на скривджених та знедолених всю силу безмежної батьківської любові, цілий океан ніжності та доброти, а трагедію сироти чи вдови підносив до рівня світової трагедії. Його вірші, думи, пісні, його полум’яний гнів та боротьба закращу долю трудового народу були думами, піснями, гнівом і боротьбою мільйонів.

Великий Кобзар став для України національним героєм. Він розіп’ятий був за свою Вітчизну та народ і воскрес через них. Творча спадщина письменника – це не «суха» історія літератури, а перш за все моральні настанови, звернення до серця, душі, розуму та сумління кожної людини. Творчість Т.Г. Шевченка має світове значення. Твори безсмертного сина України перекладені багатьма мовами світу, урізних країнахна його честь установлені пам'ятники.

Кажуть, геніальні люди геніальні у всьому. Т.Г. Шевченко не тільки видатний український поет, а ще й прозаїк, драматург, художник, гравер політичний та громадський діяч. Кобзар був людиною універсальних талантів та інтересів. Усе його життя присвячене українському народові. Він мріяв про ті часи, коли Україна стане незалежною, коли буде поважаться українська мова, історія рідного народу, коли всі люди стануть щасливими.

Т.Г. Шевченко – явище унікальне для всієї культури людства. Парадоксально, але в одному імені вся історія нашого народу, його буття та найпотаємніші мрії. «Тарас» у перекладі з грецької мови означає бунтар. Бунтарство, і справді, є невід’ємним провідним мотивом неспокійного, штормового моря всієї шевченківської поезії. Він –справжня вершинна нашої нації, виразник і хранитель народного духу.

Постать Т.Г. Шевченка є центральною не лише в історії української літератури, а й в усьому культурному житті України. Кобзар й зараз є глибоко сучасний. Він близький нам своїм безсмертним словом, оскільки саме слово звеличує красу боротьби та перемоги, виховує найкращі людські почуття, закликає народи світу до дружби і творчого співробітництва.

Значення й актуальність творчості Тараса Григоровича Шевченка – це передусім значення його «Кобзаря», який збагатив українське та світове письменство новаторськими темами, яскравими образами, жанрами, а також ритмами та численними стилістичними фігурами. У цій книзі минуле й сучасне українського народу, його історія та географія, побут та мораль, а найголовніше – його душа… Без «Кобзаря» ми були б немислимі як народ.

Славетний поет любив і знав Біблію, рясно її цитував, осмислював біблійні сюжети. «Кобзар» сповнений біблійною мудрістю та могуттю.

Ось чому Т.Г. Шевченко завжди сучасний. До нього треба доростати усім життям. І сьогодні він необхідніший, ніж будь-коли. Необхідні його справедливість, пристрасть та невситима жага свободи.

Так, Т.Г. Шевченка можна розуміти по-різному, але незаперечним фактом є те, що твори, написані Великим Кобзарем, хвилюють, навчають, тривожать розуми та душі українців не одне століття, що його, самоучку-кріпака, не здатні повністю осягнути люди з вищою освітою та науковими ступенями.

Молодому поколінню українців хочеться побажати, щоб кожен відкрив Тараса Шевченка для себе не для оцінки, з позиції критиків, а по-своєму, адже у кожної людини є своя мікрогалактика, у якій – свій неповторний набір пріоритетів і шкала цінностей.

А ще, аналізуючи постатьТ.Г. Шевченка не треба забувати, що він – звичайна людина, як і ми з вами. Однак, геній тим і вирізняється серед усіх, що він схожий на всіх, а на нього – ніхто! Значимість творчості Тараса Шевченка для становлення та подальшого розвитку усієї української культури важко переоцінити. Його творчість відкрила новий етап у розвитку як соціального, так і естетичного мислення, стверджуючи ідеали гуманізму, волелюбства та людської гідності.

Таким чином, якщо ми хочемо хочемо, щоб нас вважали людьми,щоб не соромно було перед Шевченковою пам’яттю, ми повинні любити свій народ, свою Батьківщину, знати власну історію, шанувати своїх предків, щодня та щомиті бути готовими до боротьби за щасливе майбутнє своїх дітей.

Безсмертна безмежна сила таланту Кобзаря, глибина його думок, мужність і ніжність його лірики, гострота та жагучість його слова, щира та самовіддана любов до України, до свого народу освітлюватиме шлях до саморозвитку та зогріватиме серце кожного українця крізь століття.

Список використаних джерел:

Вічний як народ: Сторінки до біографії Т. Г. Шевченка. – К.:Либідь, 1998. - 272с.

В сім'ї вольній, новій: Шевченківський збірник. Вип.2. – К.:Рад. письменник,1985. - 292 с.

Грабович Г. Шевченко, якого ми не знаємо (З проблематики символічної автобіографії та суспільної рецепції поета). – К., 2000. – С. 145-146.

Дзюба І. Тарас Шевченко. – К., 2005. – 655 с.

Жулинський М. Шевченкознавство: стан і перспективи // Тарас Шевченко і народна культура... – Кн. 1. – С. 15-25.

3айцев Б. Життя Тараса Шевченка. – К.: Обереги, 1994. - 456 с.

Красицький Д. Тарасові світанки. – К.: Веселка,1979. - 371 с.

Луцький Ю. Між Гоголем і Шевченком. – К., 1998. – 178 с.

Наливайко Д. Історія і міфологія у Шевченка (у контексті європейського романтизму) // Тарас Шевченко і європейська культура. – К.: Черкаси, 2000. – С. 20-24

Чуб Д. Живий Шевченко. - К.: Веселка, 1994. - 140 с.

Шевченко Т. Повне зібрання творів: У 12 т. – Т. 1. – К, 1989. – С. 329.